Письменник Олег Поляков – яким ви його досі не бачили й не знали – відверто про себе, про літературу та життя довкола:

 

  1. Я – перфекціоніст у творчості: або найкраще, або ніяк. Адже література – це сакральна деміургійна річ.
  2. Я перестав комплексувати через свій довгий ніс лише після того, як написав «Рабині й друзі пані Векли», де моя героїня теж має довгий ніс і оточує себе такими ж довгоносими.
  3. Література – різновид любові. Деякі моменти творчості (коли героям вдається прорватися крізь морок небуття, а внутрішня логіка пов’язує, на перший погляд, несумісні речі) схожі за відчуттями з найвищим проявом любові.
  4. Без читання книг я швидко впадаю в депресію і навіть починаю хворіти.
  5. Я вірю, що книжкові герої мають своє автономне буття й здатні об’єктивно впливати на нас.
  6. Я страшенно не люблю в людях невдячність, необов’язковість, ігнорування, жорстокість та несправедливість.
  7. Читачі, яким подобаються мої книги, могли б легко заприятелювати між собою.
  8. Якби була можливість, я б виконував найпотаємніші людські бажання, це дарувало б мені справжню радість.
  9. Алкоголь майже не вплинув на мою творчість.
  10. Я вірю, що найкращі мої речення написані з Божою допомогою.

 

Також читайте інтерв'ю з Олегом Поляковим:

«Якщо довго з любов’ю дивитися на камінь, він почне з тобою розмовляти»

І, звісно, замовляйте його нову книгу «Крижана карусель»